Уявіть світ без голоду, без хижаків, без хвороб і без реальної небезпеки. Їжа з’являється на вимогу. Вода — необмежена. Укриття — гарантоване. Немає за що боротися — і немає нічого, що потрібно робити, аби вижити.
Звучить як рай.
У 1960-х роках один американський дослідник вирішив перевірити, що насправді відбувається в такому світі. Результат отримав назву Всесвіт 25 — один із найдивніших і найтривожніших поведінкових експериментів в історії.
Ідеальний світ, створений для мишей
Експеримент створив Джон Калхун — поведінковий науковець, захоплений динамікою популяцій.
Всесвіт 25 був ретельно спроєктованим середовищем для мишей:
- необмежена їжа та вода
- постійна температура
- відсутність хижаків
- достатньо матеріалів для гніздування
Теоретично — нічого не могло піти не так. У цю штучну «утопію» запустили вісім мишей. Спочатку все відбувалося саме так, як і очікувалося.
Коли зростання перестає бути здоровим
Майже протягом року популяція стрімко зростала. Миші поводилися нормально — їли, чистилися, розмножувалися, будували гнізда. Соціальні структури формувалися природно. Але згодом щось ледь помітно змінилося. Коли середовище стало перенаселеним, простір — а не їжа — став головним обмеженням.
Миші почали:
- уникати соціальних контактів
- збиватися в неприродні скупчення
- проявляти дедалі більше агресії
- відмовлятися від батьківської поведінки
Розмноження сповільнилося, хоча зовнішні умови не змінювалися. Система не вичерпувала ресурси — вона втрачала змістовні ролі.
Поведінковий колапс
Калхун назвав цей процес поведінковим колапсом — станом, у якому соціальна поведінка руйнується, навіть якщо всі фізичні потреби задоволені. Деякі самці перестали конкурувати, паруватися або захищати територію. Вони проводили час, поїдаючи їжу та нав’язливо доглядаючи за хутром. Самиці ставали дедалі більш напруженими, агресивними або байдужими. Багато хто покидав потомство. Молоді миші росли без стабільних соціальних моделей і взагалі не могли інтегруватися в суспільство. Зрештою народжуваність впала до нуля. Навіть коли згодом з’явився вільний простір, популяція так і не відновилася.
Проблемою був надлишок
Всесвіт 25 зазнав краху не через нестачу.
Він зруйнувався тому, що:
- зусилля перестали мати значення
- соціальна ієрархія зникла
- зникла мета
- поведінка втратила наслідки
Виживання більше не вимагало дій. А без поведінкового тиску складні соціальні системи просто розпадаються.
Чи передбачав Калхун вимирання людства?
Саме тут експеримент стає суперечливим. Калхун вважав, що Всесвіт 25 відображає дещо глибше — що розвинені суспільства ризикують зруйнуватися не через труднощі, а через надмірний комфорт. Критики з цим не погоджувалися. Миші — не люди. Людські суспільства адаптуються культурно, а не лише біологічно. Ми здатні створювати сенс штучно — через цінності, цілі, історії.
І все ж…
До цього експерименту знову і знову повертаються в дискусіях про:
- зниження народжуваності
- соціальну ізоляцію
- втрату відчуття мети в заможних суспільствах
- перенасичення стимуляцією без задоволення
Всесвіт 25 не передбачає наше майбутнє. Але він ставить незручне запитання.
Попередження, а не пророцтво
Всесвіт 25 не говорить: «ми всі помремо». Він говорить щось тихіше — і значно тривожніше. Суспільство, оптимізоване виключно під комфорт, з часом може забути, як узагалі функціонувати.
Це саме запитання — що відбувається, коли виживання більше не вимагає зусиль, — я частково розглядаю і в книзі “Біогенетичне Диво“, де біологія, сенс і прогрес починають поступово розходитися.
Виклики, тертя й відповідальність — це не помилки цивілізації, а її опори. Прибери їх повністю — і система може зламатися під вагою власної легкості. Миші загинули не тому, що життя було важким. Вони загинули тому, що життя перестало щось від них вимагати.
Щоб не пропустити свіжі статті, корисні поради та ексклюзивні матеріали, пропоную підписатися на newsletter:
Дякую за увагу, Lumin Hopper
