Якби ви зазирнули всередину найсучасніших роботів сьогодні, ви б побачили знайому картину: мідні дроти, жорсткі сталеві з’єднання та важкі електромагнітні двигуни. Це та сама «жорстка парадигма», яку ми використовуємо ще з XX століття. Але природа не використовує шестерні та болти. Ваші власні м’язи м’які, ефективні та здатні на делікатні рухи, які просто розчавили б звичайного робота.
Ми входимо в «еру трансформації», де робототехніка стає дисципліною «живої» інженерії. Часом, секретт цього переходу досить несподівані – як, наприклад, бульбашки🙂

Акустичний фронт: Крихітні двигуни, що працюють від звуку
Уявіть собі робот-м’яз, тонший за кредитну картку, що важить лише 0,047 мг/мм². У нього немає батареї та дротів. Замість цього він живиться звуком.
Дослідники з ETH Zurich розробили акустичні штучні м’язи, які використовують тисячі мікробульбашок, затиснутих усередині силіконової мембрани. Під впливом ультразвуку певних частот ці бульбашки починають коливатися, створюючи настільки швидкі мікропотоки, що вони штовхають робота вперед.
Чому це важливо для медицини:
- Жодних перешкод: Ці роботи працюють на частотах (1–100 кГц), які не заважають клінічному ультразвуку (1–20 МГц). Це означає, що лікар може керувати роботом і одночасно бачити його на моніторі.
- Безпека для життя: Під час випробувань ці «бульбашкові м’язи» використали для створення захоплювача, настільки м’якого, що він міг тримати живу личинку рибки даніо-реріо, не завдаючи їй шкоди.
- Внутрішні навігатори: Можливо, скоро ви проковтнете таблетку з крихітним біорозкладним роботом-скатом, який пропливе крізь шлунок, щоб доставити ліки прямо до пухлини.
Коли потрібна потужність: Фазовий перехід
Хоча акустичні бульбашки чудово підходять для крихітних медичних ботів, вони не достатньо сильні, щоб підняти важку коробку. Для цього ми звертаємося до актуаторів фазового переходу.
Ці системи використовують робочу рідину (зазвичай воду), яка швидко нагрівається, поки не перетвориться на пару. Це розширення створює величезну силу. Нові прототипи 2025 року від дослідників Фонсеки та Нето досягли вражаючих результатів:
- Сила блокування: Понад 50 Ньютонів (достатньо для живлення чотириногого робота «Bixo»).
- Низька напруга: Вони працюють лише від 24 В, що набагато безпечніше за старі електростатичні м’язи, які потребували 10 000 вольт.
Гібридне майбутнє: Роботи, вирощені з клітин
Найбільш фантастичне досягнення — це не просто імітація біології, а її використання. Інженери Массачусетського технологічного інституту (MIT) тепер «штампують» клітини скелетних м’язів у складні візерунки, схожі на людську райдужну оболонку. Використовуючи світлові імпульси (оптогенетику), вони можуть змушувати ці вирощені в лабораторії м’язи скорочуватися та розширюватися.
Щоб ці м’які тканини не розірвалися при кріпленні до робота, було розроблено гідрогелеві сухожилля. Вони дозволяють роботу стискати пальці у 30 разів сильніше, ніж якби м’яз був прикріплений безпосередньо до жорсткого каркаса.

Дорожня карта майбутнього
Хоча ми ще не дійшли до масового виробництва «живих» роботів, ринок стрімко зростає. Оцінений у 2,11 мільярда доларів у 2025 році, ринок штучних м’язів, за прогнозами, досягне 4,36 мільярда доларів до 2032 року.
Ми рухаємося до «втіленого інтелекту» — світу, де тіло робота настільки розумне та гнучке, що йому не потрібен складний комп’ютерний мозок, щоб рухатися граціозно. Йому просто потрібен правильний матеріал і трохи звуку.
P.S. Якщо ви захоплюєтеся науковою фантастикою, запрошую вас прочитати мою книгу «Біогенетичне диво» — у ній я досліджую ті самі межі можливого, про які ми говоримо тут!
Дякую за увагу, Lumin Hopper