Сьогодні Інтернет перенасичений інформацією про різноманітні дієти та суперечливі аспекти вживання м’яса. Важко стверджувати, що в кінцевому підсумку має науковий сенс, а що ні. Ця стаття є підсумком результатів власного глибокого дослідження на тему раціональності вживання м’яса, спираючись на перевірені та різноманітні статистичні дані. Метою дослідження була спроба віднайти розсудливу позицію посеред океану інформаційного хаосу. Основний акцент було зроблено на Європі; однак загальна картина мало чим відрізняється для Азії чи Америки.
Споживання м’яса завжди було важливим у контексті виживання та еволюції людства, забезпечуючи Homo sapiens білками та поживними речовинами. Наші предки, полюючи на мамонтів і зубрів, вважали м’ясо благословенням богів. Це був символ достатку та процвітання. Навіть сьогодні споживання м’яса часто асоціюється з добробутом: найбагатші нації світу споживають найбільше м’яса. Європейці та північноамериканці, наприклад, вживають у середньому 80-100 кг м’яса на душу населення щорічно [1].
Однак чи так було завжди? О, диво, точно ні. Споживання м’яса значно зросло протягом XX століття. Точний тренд зросту можна простежити в рапортах FAO (Продовольча і сільськогосподарська організація) [2] , але, щоб зрозуміти масштаб цього зростання, вистачить сказати, що наприкінці XIX століття в більшості європейських країн споживання м’яса на душу населення становило 20-30 кг на рік. Даний тренд значного зростання вживання м’яса мало чим відрізняється в Азії чи Америці. Звідси виникає раціональне питання: чи така кількість м’яса насправді потрібна з точки зору здорового глузду та впливу на здоров’я людини?
Загальноприйнято вважати, що надмірне вживання м’яса має ряд негативних наслідків: серцево-судинні захворювання, рак, діабет та підвищений ризик смерті. Звичайно, це неповний список. Але наскільки це правда? Як це виглядає в цифрах? Що означає “надмірне”?
Більшість аналітично-статистичних досліджень у галузі впливу вживання м’яса на серцево-судинні захворювання та ризик раку мають численні вади та сповнені протиріч. Справа в тому, що зробити це правильно досить складно. У гру входить багато параметрів: яке саме м’ясо вживає людина (пісне/жирне), в якій кількості, як воно приготоване, та який тип цього м’яса. Необхідно зібрати велику тестову групу людей і підтримувати контакт із цими людьми протягом десятків років. Звідси виникають всі труднощі та високі розбіжності. Значення має також загальний стиль життя та спосіб харчування в цілому.
Для прикладу можна навести парадокс Франції чи Іспанії, де вживання м’яса є на найвищому рівні в порівнянні з іншими регіонами світу, але при цьому кореляція між захворюваннями та вживанням м’яса для мешканців цих країн залишається надзвичайно низькою. Цей парадокс відомий настільки, що французів та іспанців просто часто виключають зі статистичних досліджень.
Як би там не було, негативний вплив все ж існує, і він значний. З моїх особистих досліджень випливає, що при надмірному споживанні ризик смертності зростає пропорційно до обсягів споживання свіжого м’яса. Згідно з різними джерелами, помірним вважається споживання м’яса в розмірі 25-35 кг на рік на дорослу особу. Якщо ми збільшуємо кількість споживання вдвічі, то ризик смертності зростає в середньому на 13%. Якщо бути більш конкретним, з точки зору найбільш поширених захворювань XXI століття, то у випадку серцево-судинних хвороб відсоток ризику смертності збільшується на 18-24%, а для раку — на 10-16%. [3], [4] Будемо відверті: ці цифри вражають. Якщо ми згадаємо, що в середньому європеєць вживає 80-100 кг м’яса на рік, це наводить на роздуми.
То, може, краще відмовитися від м’яса? Чи є це розв’язанням усіх проблем? І як виглядає статистика з перспективи вегетаріанців та веганців? Чи насправді дієти без м’яса масово поширені та приносять бажані ефекти? Знову ж таки, пропоную зосередитися на сухих фактах і цифрах.
На перший погляд, якщо спиратися на інформацію з Інтернету та реклами, може здатися, що група вегетаріанців/веганців є досить значною та швидко зростає. Однак, як виявляється, це абсолютно не так. Згідно з різними джерелами [5], [6], середній відсоток людей, які дотримуються дієти без споживання м’яса в країнах Європи, коливається між 5-10%. Досить цікавим є те, що більшість вегетаріанців відмовляється від м’яса з ідеологічних і моральних міркувань, а не через те, що це шкодить їхньому здоров’ю.
Виникає раціональне питання: чи насправді вегетаріанські дієти допомагають продовжити життя в порівнянні з помірним вживанням м’яса, як це часто можна почути в медіа? Як виявляється, більшість досліджень показують, що вегетаріанці в цілому не живуть довше, ніж люди, що помірно вживають продукти тваринного походження. Більше того, топ-3 європейські нації (Швеція, Норвегія, Ісландія), а також Японія, які мають найдовшу тривалість життя, характеризуються вживанням великої кількості м’яса та молочних продуктів [7].
Але разом з тим є досить суттєвий неприємний момент — ряд досліджень [8], [9], [10] доводять, що вегетаріанські дієти можуть бути вкрай негативними для дітей. Без добре спланованого раціону харчування дитина, позбавлена вживання м’яса, може легко стати жертвою обмеженого споживання енергії, порушення зросту та дефіциту мікроелементів — передусім вітаміну B12, B11, заліза та цинку, що може викликати серйозні розумові та серцеві проблеми. У випадку виключно рослинного харчування, рекомендовано збільшити споживання протеїнів до 30-35% для немовлят, та 20-30% для дітей старшого віку. При цьому особливу увагу слід звернути на адекватне постачання продуктів, що містять жирні кислоти.
При правильно запланованому раціоні, з використанням харчових добавок, усі можливі загрози можна уникнути. Однак будемо відверті: дотримання всіх цих аспектів є складною справою. На дієтолога навчаються 3-5 років, однак чомусь батьки-вегетаріанці часто переконані, що вистачить прочитати одну-дві книги або, що ще гірше, просто давати дітям те, що їдять самі — і все буде окей. Це велика помилка. Потреба дітей у протеїнах і мікроелементах є зовсім іншою, ніж у дорослих. Доросла особа з мінімальною суплементацією може цілком обходитися їжею рослинного походження, однак правильне харчування дитини — це зовсім інша річ.
Чи варто ризикувати здоров’ям власної дитини через персональні ідеологічні та соціальні погляди? Як на мене, немає нічого поганого в тому, якщо дитина до 12-14 років життя вживає м’ясні продукти високої якості в помірній кількості. Рішення про те, чи бути вегетаріанцем/веганцем чи ні, краще залишити самій дитині, коли вона досягне певного рівня зрілості. Чи вправі батьки позбавити дитину вільного вибору?
Є ще один аспект, про який мало хто згадує – обмеження адаптаційних можливостей організму в екстремальних умовах.
Уявіть собі чоловіка 30 років, який ніколи не вживав м’яса. Ціле життя в його раціоні фігурувала лише їжа рослинного походження. Організм такої людини, а точніше, його система травлення, не призвичаєні до перетравлення м’яса. Розпочинається війна — чоловіка призивають до армії, і він потрапляє на фронт, де харчування вкрай обмежене, і часто єдине, що є в раціоні, — це консервована їжа тваринного та рибного походження. І хоча загальна ймовірність того, що через алергічні реакції або непереносимість до певних білків організм не буде в стані адаптуватися, є досить низькою, все ж адаптація буде болісною і довготривалою, а шанси вижити порівняно з особами всеїдними значно зменшаться. Ще кілька років тому можна було з легкістю висунути контраргумент, що такий сценарій є малоймовірним. Однак ситуація в Україні та Ізраїлі в 2023-2024 роках докорінно змінила уявлення світу про безпеку в XXI столітті.
Пропоную продовжити тему споживання м’яса в аспекті впливу на навколишнє середовище і клімат, однак вважаю, що краще це зробити в окремій другій частині. Лінк з’явиться тут, як тільки стаття буде готова.
Щоб не пропустити свіжі статті, корисні поради та ексклюзивні матеріали, пропоную підписатися на newsletter:
Дякую за увагу, Lumin Hopper
Зверніть увагу: ця стаття має виключно інформаційний характер та не є медичною порадою. Перед прийняттям будь-яких рішень щодо свого здоров’я чи харчування рекомендуємо проконсультуватися з кваліфікованим фахівцем.
